Вітрянка (вітряна віспа): симптоми, лікування, у дітей

Вітряна віспа – високозаразная патологія вірусної природи з гострим перебігом, що проявляється лихоманкою і іншими ознаками інтоксикації організму, а також появою на шкірі везикулезно-папульозного висипу. Вітрянка стала самостійним захворюванням лише з кінця 18 повіки, до цього її розглядали як особливу форму звичайної віспи. Вчені вперше виявили збудника хвороби у вмісті везикул і довели ідентичність вірусів, що викликають дві абсолютно відрізняються один від одного патології: вітряну віспу і оперізувальний лишай.

Вітрянка є первинним проявом герпес-вірусної інфекції, що вражає переважно клітини шкіри у дітей. Клінічними проявами захворювання є: характерна свербляча висип на шкірі і виражений інтоксикаційний синдром. Оперізувальний лишай розвивається у дорослих осіб у результаті переходу інфекції з латентної форми в активну. При цьому на тілі з’являється висип зливного характеру.

Вітряна віспа — типова дитяча інфекція, яка є в даний час одним з найпоширеніших. Дорослі люди, які не перехворіли вітрянкою в дитинстві, можуть заразитися в зрілому віці. Діагностика захворювання не становить праці, не вимагає додаткового обстеження хворого і ґрунтується на типовій клінічній картині. Лікування патології противірусну і симптоматичне. Антисептична обробка везикул необхідна для профілактики вторинного інфікування.

Етіологія

Збудником захворювання є герпес-вірус 3 типу, що містить молекулу ДНК і ліпідну оболонку, яка забезпечує його довічне перебування в корінцях спинномозкових. Вірус здатний до реплікації тільки в організмі людини. Він швидко проникає в нервові клітини і руйнує їх, утворюючи внутрішньоклітинні включення.

Varicella Zoster — це досить великий мікроб, видимий у звичайний світловий мікроскоп. Він виявляється в серозному ексудаті везикул з 3 дні захворювання. Вірус володіє слабкою стійкістю до зовнішніх факторів і швидко інактивується при нагріванні і охолодженні, дії ультрафіолетового випромінювання і дезінфектантів.

Епідеміологія

Контагіозність вірусу Varicella Zoster досягає практично 100%. Патологія розвивається після контакту з переносниками збудників — хворими людьми, які максимально заразні в останні дні інкубації і протягом дев’яти днів з моменту появи перших висипань.

Механізм передачі інфекції аерозольний, що реалізується повітряно-крапельним шляхом. Вірус здатний долати великі відстані, переміщатися на сусідній поверх і поширюватися по вентиляції. Зустрічається трансплацентарно інфікування плода.

Стовідсоткова сприйнятливість до вірусу також віспяною інфекції пояснюється його летючістю. Групу ризику складають особи, які не хворіли на вітрянку і нещеплені. Навіть скороминущі контакти з хворими людьми можуть закінчитися зараженням вітрянку.

Пік захворюваності припадає на холодну пору року — осінь і зиму. Городяни хворіють набагато частіше, чим сільські жителі.

Імунітет після вітряної віспи стійкий, напружений. Часто формується латентний вірус, при якому мікроби накопичуються в клітинах нервових вузлів і активізуються при зниженні захисних сил організму. У осіб з вираженим імунодефіцитом при стресі, акліматизації, ВІЛ-інфекції та після трансплантації можливий розвиток повторної вітрянки після контакту з хворими людьми.

Найбільшою мірою вітряну віспу схильні діти 5-9 років, які відвідують школи і дитячі сади. Новонароджені не хворіють на вітрянку завдяки наявності в крові материнських антитіл. Дорослі та діти старше 12 років заражаються вкрай рідко. Вони важко переносять патологію і довго відновлюються після неї.

У колективах вітряна віспа набуває епідемічний характер і вимагає проведення цілого ряду профілактичних заходів.

Патогенез

Varicella Zoster разом із вдихуваним атмосферним повітрям потрапляє в організм людини і осідає на поверхні миготливого епітелію органів дихання. Накопичуючись в епітеліоцитах, мікроб проникає в кровоносну і лімфатичну системи. Цей період проявляється вираженим интоксикационним синдромом: лихоманкою і іншими неспецифічними ознаками. З током крові мікроби розносяться по всьому організму і фіксуються в клітках шкіри, викликаючи місцеві прояви патології. Бульбашки при вітряній віспі утворюються після проходження 3 стадій розвитку: пляма – папула – везикула.

Мікроби знищують епітеліоцити, формуються порожнини з серозним вмістом. Бульбашки лопаються, а на їх місці утворюються кірки, які з часом відпадають.

У осіб із зниженим імунітетом розвиваються ускладнені форми патології, що часто відбувається вторинне інфікування висипань. Вітрянка сприяє загостренню хронічних захворювань.

Симптоматика

Симптоми вітрянки настільки характерні, що дозволяють не просто запідозрити патологію, але й поставити правильний діагноз без проведення додаткових методів дослідження.

1. Перші ознаки вітрянки виникають не відразу. Інкубація – період з моменту проникнення збудника в організм до появи перших клінічних ознак, триває 15 днів. На ранній стадії в організмі хворого відбувається розмноження мікробів в клітинах епітелію органів дихання.
2. Після розвитку вірусемії захворювання переходить у стадію продроми і появи висипань. Продромальний період починається з моменту проникнення вірусу в кров. На тілі з’являється висип, яка самостійно зникає. У дорослих продрома проявляється болем у голові і попереку, лихоманкою.
3. Період появи висипу проявляється регіонарним лімфаденітом і лихоманкою, що супроводжує кожну нову хвилю висипань. Збільшення шийних і завушних лімфовузлів вказує на що відбувається в організмі дитини боротьбу з Varicella Zoster. Патогномонічним ознакою вітряної віспи є висип, що з’являється одночасно з початком інтоксикації. Спочатку на тілі утворюються маленькі, червоні плями, які ущільнюються, набухають і перетворюються в папули. На місці папул з часом з’являються везикули, наповнені рідиною і оточені зоною гіперемії. Везикулезная рідина містить живі мікроби і є дуже заразною. Характерно хвилеподібний перебіг періоду висипань: одні елементи висипки зникають, а інші з’являються. У хворого на тілі присутній поліморфна висипка, яка нестерпно свербить. При цьому відсутня певна локалізація. Свербляча висип на тілі нагадує «крапельки роси». Серозний ексудат в бульбашках стає гнійним, він лопається і покривається скоринкою, яка зникає приблизно через тиждень. Якщо висипання розчісувати, не обробляти антисептиками і не дотримуватися елементарних правил особистої гігієни, відбудеться їх вторинне інфікування, і на місці пухирців утворюються пустули. Вони гояться, залишаючи після себе атрофічні шрами і рубці.
4. Після отпадания кірочок починається період одужання. Він триває 3 тижні і супроводжується формуванням довічного імунітету. На місці пухирців залишаються темні плями, які зникають через декілька тижнів.

Прояви вітряної віспи

Форми захворювання:

 

• Вітряна віспа протікає найчастіше в типовій формі з характерними клінічними ознаками. Крім неї виділяють стерту та ускладнені форми.
• Стерта форма проявляється короткочасним появою рідкісної висипки і протікає без інтоксикаційного синдрому.
• Бульозна форма — на шкірі замість пухирців з’являються булли, залишаючи на своєму місці незагойні виразкові дефекти.
• Геморагічна форма — виникнення на шкірі коричневих бульбашок з кров’ю.
• Гангренозна форма розвивається в осіб з вираженим імунодефіцитом. Везикули швидко ростуть, розкриваються і на їх місці формуються чорні кірки з зоною гіперемії.

 

Типова форма вітряної віспи протікає доброякісно, а ускладнені часто закінчуються енцефаліт, міокардит, піодермію, лімфаденітом.

У дорослих інтоксикаційний синдром виражений сильніше, чим у дітей. Затяжний період висипки супроводжується сильним свербінням. Часто приєднується бактеріальна інфекція, і розвиваються ускладнення.

Діагностика

Діагностичні методи дослідження хворих з вітряною віспою:

1. Вірусологічний метод: за допомогою електромикроскопии виділяють вірус вітрянки із вмісту везикул.
2. Серологічне дослідження: реакція зв’язування компліменту та пасивної гемаглютинації. Імуноферментний аналіз — визначення в крові хворого антитіл до вірусу вітряної віспи. Імуноглобуліни класу М вказують на гострий період захворювання і з’являються в інкубаційному періоді. Імуноглобуліни G з’являються на 2 тижні і зберігаються довічно, вони захищають організм людини від повторного зараження.
3. Полімеразна ланцюгова реакція є основою генетичного методу і спрямована на виявлення молекули ДНК вірусу.
4. Імунологічне обстеження.
5. До загальноклінічні аналізів належать: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі.

Ці діагностичні методи застосовуються не завжди. Фахівці без праці ставлять діагноз, враховуючи тільки скарги хворих і дані, отримані при огляді. Аналізи призначають при розвитку ускладнень.

Лікування

Діти легко переносять вітрянку. Ускладнення у вигляді нагноєння висипу, абсцесів, гангрени, пневмонії або сепсису розвиваються у 5% хворих. Можливе ураження нирок, печінки та серця.

Легкі форми вітрянки лікують за допомогою жарознижуючих засобів і зеленки, якою змазують висип. У всіх інших випадках показано комплексне лікування захворювання, що включає етіотропну, патогенетичну і симптоматичну терапію.

Етіотропне лікування патології спрямоване на знищення вірусу, який після одужання залишається в організмі і в подальшому може викликати оперізувальний лишай. Тому проведення противірусної терапії просто необхідно. Велика частина вірусів загине або буде неактивною протягом тривалого часу.

 

• Хворим призначають противогерпетические засоби для прийому всередину — «Зовіракс», «Изопринозин», а також препарати для місцевого застосування — мазь «Ацикловір». «Валцикон» і «Девирс» — сучасні та дієві препарати для лікування вітряної віспи.
• Імуномодулятори – препарати інтерферону, «Бронхомунал», «Аміксин».
• Імуностимулятори — «Деринат», «Імудон», «ІРС-19», «Неовір».
• При вторинному бактеріальному інфікуванні хворим призначають цефалоспорини 3 покоління.

 

Патогенетична терапія

1. Фахівці рекомендують хворим харчуватися часто, невеликими порціями, виключаючи з раціону жирні м’ясні продукти та збагачуючи його вітамінами. Показана рослинно-молочна дієта і часте перебування на свіжому повітрі.
2. Постільний режим і рясне лужне питво показані хворим з важким перебігом патології.
3. Прищі при вітряній віспі необхідно мазати різними зовнішніми засобами — мазями, лосьйонами, розчинами. Елементи висипу зазвичай обробляють зеленкою. Зменшити свербіж допоможуть обтирання шкіри оцтом, розведеним 1 до 1 з кип’яченою водою, і присипання тальком. Обробка слизової рота полягає в полосканні фурацилліном. При кон’юнктивіті закладають мазь «Ацикловір», капають в очі альбуцид.
4. Полівітаміни.

Симптоматичне лікування вітрянки полягає у використанні:

 

• Жарознижуючих препаратів з групи ібупрофену і парацетамолу – «Нурофен», «Ибуклин»,
• Пробіотиків – «Лінекс», «Біфіформ»,
• Ентеросорбентів – «Смекта», «Полісорб»,
• Муколітиків – «Амбробене», «АЦЦ»,
• Антиагрегантів – «Кавінтон», «Актовегил»,
• Протизапальних засобів – «Ериспал»,
• Антигістамінних засобів – «Лоратодин», «Цетрин».

 

Ультрафіолетове опромінення прискорює процес відпадання кірочок.

Для усунення свербежу можна використовувати хвойні ванни. Вогнища на слизових оболонках і шкірі змащують обліпиховою олією або маслом шипшини.

При появі у дитини хоча б одного з перерахованих нижче симптомів слід негайно викликати лікаря:

1. Якщо температура тіла піднімається вище 37 градусів і тримається на цьому рівні протягом декількох днів,
2. Якщо кількість і розмір висипань збільшується, вони змінюються, стають синюшними або наливаються кров’ю,
3. Якщо висипання з’являються на слизовій оболонці порожнини рота, кон’юнктиві очей, статевих органів,
4. Якщо вітрянка протікає атипово,
5. Якщо з’являються кашель, нежить, кров з носа,
6. Якщо порушується дихання, виникає пронос і блювота, сонливість, судомний синдром.

Багатьох батьків цікавить питання: чи можна купати дитину, хворого на вітрянку? Фахівці дотепер сперечаються з цього приводу. Якщо у дитини висока температура тіла, на шкірі є ранки або розвинулися ускладнення, то до стихання гострого періоду краще уникати купань. При задовільному стані дитини водні процедури необхідні. Бруду і піт, потрапляючи на висипання, спровокують додаткове нагноєння і посилять свербіж. Купатися слід в теплій воді без використання мочалки.

Профілактика

Ймовірність заразитися вітрянкою після контакту з хворою людиною більше 90%. Вітряна віспа — малоконтролируемая інфекція. Асортимент ліків та профілактичних препаратів відносно невеликий. В даний час розроблені і активно застосовуються японські і бельгійські вакцини – «Варилрикс», «Окавакс», «Варивакс», «Превенар», «Пневмо-23». Вони виготовлені з живою ослабленою вірусної культури і діють протягом 10-20 років. Вводять препарати 2 рази з інтервалом у кілька місяців. Відразу після щеплення починає формуватися природний, тривалий імунітет. За кордоном вакцини від вітрянки входять в національний календар щеплень. У нашій країні дітей щеплять за бажанням батьків. Вакцинацію проводять 2 рази на рік.

Якщо контакт з хворим вітрянкою вже стався, вакцина захворювання не усуне, але полегшить його протікання. Ввести її необхідно протягом 3 днів після контакту з хворим або зараженим.

Специфічні імуноглобуліни використовують при проведенні пасивної імунопрофілактики вітрянки та герпесу. Їх вводять особам з імунодефіцитом; новонародженим дітям, чиї матері не хворіли на вітрянку; дітям з важкими декомпенсированними формами захворювань; особам, які не мають природного імунітету.

Якщо патологія була виявлена у дитини, яка відвідує організований колектив, необхідна його ізоляція на 7-10 днів. Він повинен залишатися вдома, щоб уникнути поширення інфекції. Діти, які перебували в контакті з хворим вітрянкою, ізолюються на три тижні. В установі оголошують карантин: не переводять вихованців в інші групи та не приймають нових дітей. Приміщення регулярно провітрюють, а дітей як можна частіше виводять на свіже повітря. Спеціальних дезінфекційних процедур не потрібно, достатньо проводити вологе прибирання. Контактних дітей постійно оглядають, проводять термометрію, персонал інструктують, встановлюють питний режим і розробляють графік кварцування.

Діти переносять вітрянку легко, тому педіатри та інфекціоністи не рекомендують ховати свою дитину від хвороби. Хворіють на вітрянку 1 раз в житті, і буде краще, якщо це трапиться в дитинстві. У дорослому віці патологія переноситься набагато важче і часто супроводжується розвитком ускладнень.